Украдена весна


В мене вкрали весну,
Всю весну від початку й до краю,
І струмки, і пташок,
Й першу ніжну зелену траву,
Перші квіти лісні,
Перше листя зеленого гаю,
В мене вкрали весну –
Все, чим я і дишу, і живу.

Я добра не надбав,
Їв не сито, і спав я не м`яко,
Та на долю свою
Не складав нарікань ані скарг.
Мовчки лихо терпів,
Мовчки зносив і кривди усякі…
В мене весни були –
Найдорожчий, єдиний мій скарб.

В мене вкрали весну,
Відняли в мене втіху єдину.
Як же жити тепер,
Коли радості більше нема?
Я у відчай упав
І від туги ледь-ледь не загинув,
Ніби сонце зайшло
І попереду тільки пітьма.

Як я вижити зміг,
Я не вірю і сам цьому досі,
Як вдалося мені
Те збагнути, що зроду не знав,
Що не вкрасти весни
В тих, що в серці завжди її носять,
Хто з весною живе
І сам для людей як весна.