Про розділ "День"


Розділ «День» символізує зеніт творчого розквіту Івана Коваленка, період, коли він повністю сформувався як поет та особистість.   
Вірші, що увійшли до цього розділу, –  це твори зрілого майстра слова, свідомого  громадянина, що знайшов сенс свого життя, але насамперед – українця, що любить Батьківщину палкою стражденною любов’ю.
Творчість саме цього періоду характеризує Івана Коваленка як поета-шістдесятника. Шістдесятником Івана Коваленка (хоч і дещо умовно) можна  назвати, виходячи лише з фактів його біографії:  діяльність по розповсюдженню самвидава, коли поет ніс заборонене слово у ряди молоді; розквіт його творчості саме у шістдесятих; публікації віршів у Пряшівській газеті "Нове життя”, дуже популярній у ті часи серед дисидентів;  арешт та засудження у 1972-му році одночасно  з найвидатнішими культурними діячами 60-х; перебування у таборі разом з цвітом шістдесятництва – Іваном Світличним, Ігорем Калинцем, Валерієм Марченком, Семеном Глузманом та ін; співзвучна із світоглядом шістдесятництва тематика творчості. До розділу «День» увійшли поетичні цикли «Це все – життя», «Роздуми», «Недокошений луг», «Джерело», «У неволі» (останній має підцикли «За чорними ґратами», «Немеркнуча зоря», «Уральські  сонети»). Не є випадковим обмеження цього розділу 1977 р. - роком, коли поет повернувся додому після уральського табору. 



Про розділ "Ранок"


У першу частину збірки – "Ранок” –  входять вірші, написані у 1939-1947 роках. Вони об’єднані у декілька циклів: "На світанку”, "Я тут зростав”, "Вірші тобі”, "Сентиментальні варіації”, "Роки ідуть”.
Ще зовсім молодий поет, сповнений радості буття, щасливий тим, що на нього "чекає славна боротьба”, вступає на життєвий шлях вже свідомий свого призначення – бути поетом; його душу зігріває "зіронька чудова” – "поезія жива”. У цих віршах, таких прозорих і мелодійних, вже окреслюються характерні риси поезії Коваленка і його особистості, що щільно накладається на образ його ліричного героя: закоханість у поезію, у зоряне небо, що схиляє поета до філософських розумів, відлуння студентського життя, романтика першої закоханості.
Складати вірші  Іван Коваленко почав ще у шкільні роки. Більшість ранніх творів поета загинула під час війни. Втім, навіть того, що залишилось, досить, щоб мати всі підстави говорити про нього як про непересічну особистість, обдаровану від Бога справжнім талантом. У  юнацьких віршах поета немає характерної для багатьох поетів-початківців недосконалості. Вже з молодих років Іван Коваленко пише довершено: поетом він народився. Вже перші його ніжні романтичні твори зачаровують класичною формою і музикою звучання, в них уже виграють притаманні поету вишукані алітерації.


Про цикл "Я тут зростав"


У 1940 році, влітку, поет відвідав своє рідне село Лецьки, і це надихнуло його на вірші, що увійшли до циклу "Я тут зростав”. Ці поезії сповнені спогадами та печаллю. Вже немає рідної хати, немає сім’ї, але залишилися верби, тополі і став – все таке рідне, що назавжди збережеться у поетовому серці: «Тут все моє, я тут зростав…».
Для цього циклу характерне звернення до мотивів, притаманних українській народній пісні, що особливо відчутно у віршах «Пісня» («Я свою досаду понесу до саду…»), «Давня пісня», «Вечір», «Ходить-бродить ніч надворі». Вірші цього циклу надзвичайно образні, написані в різній ритміці.
Цикл «Я тут зростав» дуже багато дає для розуміння, яке велике місце в душі Коваленка займала його мала батьківщина. У творчості Івана Коваленка не так багато віршів, присвячених сільській тематиці, але поет ніколи не втрачав духовного зв’язку із селом. І ці перші вірші та ще спогади про рідну хату допомагають відстежити вплив селянського коріння Івана Коваленка на його подальшу творчість, про що докладніше можна прочитати у статті "Ти рвешся додому, туди, де поля..."

Про цикл "Роздуми"


У циклі „Роздуми” (1960-1970) Іван Коваленко у віршованій формі викладає свої думки з питань, якими він переймався на той час.  Бездоганний білий вірш надає поету простір для складних філософських міркувань. У цих творах особливо  відчувається обізнаність поета у різних філософських вченнях, висока загальна культура. Коваленко з позицій шістдесятника розкриває ідею  самоцінності людської особистості („Квітковий роздум”), торкається глибинного сенсу поетичного слова („Перлини”, „Хід конем”), формулює своє філософське та моральне кредо  („Четвертий іспит”) тощо. Ці твори сповнені оригінальних думок. Поет не підпав під вплив якоїсь конкретної філософської доктрини і не поспішав, начитавшись премудростей, ділитися з наївністю неофіта щойно прочитаним. Він повіряє читачеві свої власні думки.

Про цикл "Це все - життя"


Твори  циклу "Це все - життя”  створювались у 1950 – 1970рр. У цей період  усі творчі сили, весь вільний час подружжя Коваленків присвячувало  школі. Вірші писалися час від часу. Саме тоді  був написаний вірш "Учитель”, який у найбільшій мірі відображає ставлення поета до творчості: „треба сіять, жать, дітей учить, треба всю неправду побороти”, а тоді вже „братися за рими”. У  цьому циклі  впадає в очі яскраво виражений перехід поета до громадянської лірики. Становлення Івана Коваленка  як свідомої особистості, як громадянина яскраво відображається у тематиці творів цього циклу.

Про цикл "Сентиментальні варіації"


Цикл "Сентиментальні варіації” (1950 – 1960рр.) вирізняється з усього творчого доробку Івана Коваленка тим, що  вірші, які увійшли до цього циклу,  позбавлені автобіографічного підтексту.. Поет відсторонюється від свого ліричного героя, що загалом йому зовсім не притаманне...