Книга, яка вчить думати*


На запитання, що цікавого з’явилося за останній час в українській літературі, у своєму інтерв’ю „Новому життю” на початку минулого року найвидатніший сучасний український критик Іван Дзюба на першому місці назвав книгу Романа Андріяшика „Люди зі страху”.

Про тексти і підтексти


Весною цього року в українській пресі з’явився вірш Р.Третякова „Підтексти”, у якому він різко і категорично виступає проти усіляких підтекстів у художньому слові, збираючись все і всіх називати прямо і недвозначно.


Роман-спокута*


Про роман Олеся Гончара “Собор”

У часи “великого очманіння”, як влучно назвав ОлесьГончар період культу особи, багато навіть чесних художників слова нерідко писали кон’юнктурні, підлабузницькі твори, допускаючи великі гріхи перед правдою життя і перед читачем-народом.

ЖАРТІВЛИВІ ТА САТИРИЧНІ ВІРШІ


Цей цикл об'єднує вірші різних років

Слава


(Жарт)

Я чув і знав,
Що слава – це біда,
Від неї люду
Безліч пропада.

Вміють очі говорити


Вміють очі говорити,
Ти про це, мабуть, не знала,
І чи жити, чи не жити,
Ти сама мені сказала…

"Усміхнулася нам доля..."


Усміхнулася нам доля,
Помахала рушником –
І з’явилась до нас Оля:*
Їли сало з часником.
руга сім’ї.

"Усі синиці вслід за журавлями..."


Усі синиці вслід за журавлями
Помчали в вирій (подиву не руш),

"Коли гепнувся я з даху..."


Коли гепнувся я з даху,
Добре ребра поламав.
“Пожалів” Господь невдаху –
Часу вільного послав.

"Если ты среди хохлов..."


С.Хрыкину*

Если ты среди хохлов,
Сам нахохлись, как они.
Много общих у нас слов,
Много общей есть родни.