"Не знаю я, до чого сниться..."


Не знаю я, до чого сниться
Краса небачених озер,
І виринають знову лиця,
Що не побачу їх тепер...


"Дивувався давно і дивуюсь тепер..."


Дивувався давно і дивуюсь тепер
(Це у серце моє улилась дивина)
Чистоті й глибині задеснянських озер,
Де прозора вода аж до самого дна...


"Ви знаєте, як пахне верболіз..."


Ви знаєте, як пахне верболіз
У літній день, у полудневу спеку?
Нагадує він молодість далеку,
Таку далеку, як той темний ліс...


ТИХА ЗІРКА (1977 – 2001, Боярка)


Цикл „Тиха зірка” створювався в той же період, що і „Боярські сонети” – у 80-90 роках. Це післятабірні роки, роки горбачовської перебудови, здобуття Україною незалежності, роки надій, сподівань і розчарувань.

Тиха зірка


(Der stille Stern)

Ця приповідка, поговірка
У серці схована на дні.
Я знаю – є на світі зірка,
Не всім помітна вдалині...


"Повернувсь я у країну віршів..."


Повернувсь я у країну віршів,
Оселивсь на острові кохання,
І нічого не потрібно більше –
Я полишив марні сподівання...


Читачеві


Ну звідки взялось, що писати я мушу?
Хіба я збагну і про це розповім,
Чому ці рядки розтривожують душу
І будять неспокій у серці твоїм?..


За чорним порогом


Дружині

Що там за чорним порогом? –

Часто себе я питаю…

 

Стану на суд перед Богом?

В пекло мені чи до раю?

Може, не буде нічого…

Де ж я тебе відшукаю?

 


Смерть зорі


Зоря осипалась. І яблуневий попіл
Лежить у мене зараз на столі.
Його так мало, лиш маленька жменька...


Мить пізнання


Я, скільки жив, спіймать її хотів,
Не як в казках полюють на жар-птицю,
А так, як ловить на льоту синицю
Дитя, ще вільне від усіх гріхів...