З РОСІЙСЬКОЇ


Іван Коваленко перекладав лише ті вірші російських та російськомовних поетів, які йому особливо припали до душі. Два вірша належать Леоніду Завальнюку, українцю за походженням. Іван Коваленко дуже любив творчість Завальнюка і разом із тим, присвятив йому дещо саркастичного вірша "Шукаю я людину..."


"І трава, й колоски, і дорога в житах..."


І.БУНІН

І трава, й колоски, і дорога в житах,
І блакить, і на квітах джмелі…


Прощання з книгою


Ю.ЛЕВІТАНСЬКИЙ

Нескінченної спіралі безкінечні віражі.
Знизу вгору безліч східців – ти біжи по них, біжи...
Там вгорі, під самим дахом, у пітьмі вас жде вікно;
Фільм життя мого там крутять, чорно-біле йде кіно.
Вибрав я сюжет правдивий. Він отам, в моїм вікні.
Поряд з іншими в нім граю роль, що випала мені...


В дім прийду


І.ФОНЯКОВ

В дім прийду натомленим до себе,
Книгу вірну я з полиць зніму.
Слів нових тепер мені не треба,
Слів нових сьогодні не прийму...


"Коли надходить час зорі..."


Л.ЗАВАЛЬНЮК

Коли надходить час зорі
І новий день планети,
Не полководці,
Не царі –
А родяться поети!


"Все на місті, все в порядку..."


Л.ЗАВАЛЬНЮК

Все на місті, все в порядку,
Фарби й пензлі він узяв –
Ніби вранішня зарядка,
Для душі свій комплекс вправ.


Плугатар


С.ХРИКІН*

І знов весна!
Над гаєм і над лугом,
Над нивами пливе великий день.
Над стомленим схилившись плугом,
По полю тяжко плугатар іде...


"Не одному"


С.РИБАЛКІН*

Ні, не одному мені дано
Душею тліть за душі ваші,
Не одному з гіркої чаші
Гіркеє ваше пить вино...