"Коли надходить час зорі..."
Л.ЗАВАЛЬНЮК
Коли надходить час зорі
І новий день планети,
Не полководці,
Не царі –
А родяться поети!
У лісі, в полі, на ріці
Чи в затишку квартири
Гризуть поети олівці –
Нової прагнуть ліри.
Її нема... Нема й прикмет,
Щоб музу стріть живою,
І б’ється в розпачі поет
Об стінку головою.
Він болем біль загородив
В горінні безкінечнім,
У нім напруга всіх світил –
Не руште: Небезпечно!
Запам’ятайте, як урок,
Щоб не чіпать руками:
Поет – єдиний наш зв’язок
З майбутніми віками!
Як обіцянка
І як вість,
Як дальній світ ракети,
Як знак того,
Що “завтра” єсть –
Так родяться поети!
1968, Боярка