ВІРШІ ТОБІ (1940, Київ-Чернігів)


У циклі «Вірші тобі» зібрані поезії, звернені до юної дружини. Тут ідеться про велике кохання, присутня і драматизація сварки між молодим подружжям. Вірші цього циклу написані в Чернігові, куди молодий поет приїхав до дружини, шукаючи примирення, та у Києві, де чекав на її повернення. У цих віршах багато кохання і багато поезії. Одним із шедеврів цього циклу є вірш «Шум лісовий». Цикл розпочинається і закінчується ліричними мініатюрами.


Про розділ "Ранок"


У першу частину збірки – "Ранок” –  входять вірші, написані у 1939-1947 роках. Вони об’єднані у декілька циклів: "На світанку”, "Я тут зростав”, "Вірші тобі”, "Сентиментальні варіації”, "Роки ідуть”.
Ще зовсім молодий поет, сповнений радості буття, щасливий тим, що на нього "чекає славна боротьба”, вступає на життєвий шлях вже свідомий свого призначення – бути поетом; його душу зігріває "зіронька чудова” – "поезія жива”. У цих віршах, таких прозорих і мелодійних, вже окреслюються характерні риси поезії Коваленка і його особистості, що щільно накладається на образ його ліричного героя: закоханість у поезію, у зоряне небо, що схиляє поета до філософських розумів, відлуння студентського життя, романтика першої закоханості.
Складати вірші  Іван Коваленко почав ще у шкільні роки. Більшість ранніх творів поета загинула під час війни. Втім, навіть того, що залишилось, досить, щоб мати всі підстави говорити про нього як про непересічну особистість, обдаровану від Бога справжнім талантом. У  юнацьких віршах поета немає характерної для багатьох поетів-початківців недосконалості. Вже з молодих років Іван Коваленко пише довершено: поетом він народився. Вже перші його ніжні романтичні твори зачаровують класичною формою і музикою звучання, в них уже виграють притаманні поету вишукані алітерації.


Про цикл "Я тут зростав"


У 1940 році, влітку, поет відвідав своє рідне село Лецьки, і це надихнуло його на вірші, що увійшли до циклу "Я тут зростав”. Ці поезії сповнені спогадами та печаллю. Вже немає рідної хати, немає сім’ї, але залишилися верби, тополі і став – все таке рідне, що назавжди збережеться у поетовому серці: «Тут все моє, я тут зростав…».
Для цього циклу характерне звернення до мотивів, притаманних українській народній пісні, що особливо відчутно у віршах «Пісня» («Я свою досаду понесу до саду…»), «Давня пісня», «Вечір», «Ходить-бродить ніч надворі». Вірші цього циклу надзвичайно образні, написані в різній ритміці.
Цикл «Я тут зростав» дуже багато дає для розуміння, яке велике місце в душі Коваленка займала його мала батьківщина. У творчості Івана Коваленка не так багато віршів, присвячених сільській тематиці, але поет ніколи не втрачав духовного зв’язку із селом. І ці перші вірші та ще спогади про рідну хату допомагають відстежити вплив селянського коріння Івана Коваленка на його подальшу творчість, про що докладніше можна прочитати у статті "Ти рвешся додому, туди, де поля..."

Про цикл "Сентиментальні варіації"


Цикл "Сентиментальні варіації” (1950 – 1960рр.) вирізняється з усього творчого доробку Івана Коваленка тим, що  вірші, які увійшли до цього циклу,  позбавлені автобіографічного підтексту.. Поет відсторонюється від свого ліричного героя, що загалом йому зовсім не притаманне...

Про цикл "На світанку"


У збірці юнацькі вірші Івана Коваленка об’єднані в цикл "На світанку” (1939–1940, Київ). Вони легкі, прозорі, молоді, аж сяють відчуттям щастя, що живе в молодому поетовому серці. Читач зустріне такі довершені поезії, як "Другові”, "Легенькі хмарини пливуть за вікном...”, "Туман прославсь над сонним містом...” Уже в ранніх віршах Коваленка ми зустрічаємо і кільцеве оформлення вірша, і оригінальні образи, і майстерні алітерації, і приклади художнього словотворення, і особливу „коваленківську” ритміку, і музикальність, що будуть характерні для всієї творчості поета.
Особливу увагу привертає вірш „У хлібах”, котрий свідчить про те, що Коваленко як поет відбувся якось відразу, без тривалого навчання поетичному ремеслу. Піднесений, мажорний лад, вправна поетична техніка, художні знахідки, національний колорит, тонкий ліризм, економні використання художніх засобів, чіткий пружний ритм, чарівні словотвори – такі риси притаманні віршу, про який іде мова.

"Я тим щасливий, що живу..."


Я тим щасливий, що живу,
Що можу бачить і любить
Людей, і сонце, і траву,
І неба ясную блакить...


"Довго темно й безпросвітно..."


Довго темно й безпросвітно
У моїм було житті,
Та ось зіронька привітно
Спалахнула на путі...