У першу частину збірки – "Ранок” –  входять вірші, написані у 1939-1947 роках. Вони об’єднані у декілька циклів: "На світанку”, "Я тут зростав”, "Вірші тобі”, "Сентиментальні варіації”, "Роки ідуть”.

Ще зовсім молодий поет, сповнений радості буття, щасливий тим, що на нього "чекає славна боротьба”, вступає на життєвий шлях вже свідомий свого призначення – бути поетом; його душу зігріває "зіронька чудова” – "поезія жива”. У цих віршах, таких прозорих і мелодійних, вже окреслюються характерні риси поезії Коваленка і його особистості, що щільно накладається на образ його ліричного героя: закоханість у поезію, у зоряне небо, що схиляє поета до філософських розумів, відлуння студентського життя, романтика першої закоханості.

Складати вірші  Іван Коваленко почав ще у шкільні роки. Більшість ранніх творів поета загинула під час війни. Втім, навіть того, що залишилось, досить, щоб мати всі підстави говорити про нього як про непересічну особистість, обдаровану від Бога справжнім талантом. У  юнацьких віршах поета немає характерної для багатьох поетів-початківців недосконалості. Вже з молодих років Іван Коваленко пише довершено: поетом він народився. Вже перші його ніжні романтичні твори зачаровують класичною формою і музикою звучання, в них уже виграють притаманні поету вишукані алітерації.

У збірці юнацькі вірші Івана Коваленка об’єднані в цикл "На світанку” (1939–1940, Київ). Вони легкі, прозорі, молоді, аж сяють відчуттям щастя, що живе в молодому поетовому серці. Читач зустріне такі довершені поезії, як "Другові”, "Легенькі хмарини пливуть за вікном...”, "Туман прославсь над сонним містом...” Уже в ранніх віршах Коваленка ми зустрічаємо і кільцеве оформлення вірша, і оригінальні образи, і майстерні алітерації, і приклади художнього словотворення, і особливу „коваленківську” ритміку, і музикальність, що будуть характерні для всієї творчості поета.
Особливу увагу привертає вірш „У хлібах”, котрий свідчить про те, що Коваленко як поет відбувся якось відразу, без тривалого навчання поетичному ремеслу. Піднесений, мажорний лад, вправна поетична техніка, художні знахідки, національний колорит, тонкий ліризм, економні використання художніх засобів, чіткий пружний ритм, чарівні словотвори – такі риси притаманні віршу, про який іде мова.