По весні, коли плачуть тополі
І туманом покрита земля,
Я шукатиму пісню у полі –
Там, де знов зеленіє рілля.

Влітку зелень розквітне без краю,
Буде луг ясним квітом цвісти,
Я піду до зеленого гаю,
Щоб загублену пісню знайти.

А лиш осінь прилине, і знову
Я почав би у лісі блукать,
Не пізнав би казкову обнову –
Тільки б пісню свою відшукать.

А тепер ось зима білосніжна,
Сніг сріблиться пухкий на сліду,
Де ж та пісня, чекана і ніжна,
Я ніколи її не знайду.

По весні прийдуть радощі нові,
Буде знов зеленіти трава…
А в вікно сніжні віти казкові
Простягають сумні дерева.