"Літня ніч, і, ніби в морі..."


Літня ніч, і, ніби в морі,
Порозкидані вогні,
В темнім небі сяють зорі
Віковічно мовчазні.

Дивні перли, діаманти,
Нерозвідані світи,
Їх нікому не пізнати,
Їх ніяк не досягти.

Мчать віки, як хвилі в морі,
Пролітають, не здогнать.
В темнім небі ясні зорі
Не згоряючи, горять.

Щоб життя пізнать до краю,
Щоб не згинути мені,
Я навіки покохаю
Ясні зорі мовчазні.

Може, хтось в віках далеко,
Через море плинних літ,
Так же віддано і легко
Зір кохати буде світ.

І тоді йому щоночі
Всім вогням наперекір
Будуть сяять мої очі
Теплим блиском ясних зір.