"День суворий, грозохмарний..."


День суворий, грозохмарний,
Бджоли стихли, не гудуть.

"Вітер затих, нахилилась трава..."


Вітер затих, нахилилась трава,
Не шумлять густі дерева.
Квіти хилять голівки, і сонце ясне
Не голубить промінням мене.
Потемнішало небо ясне голубе.
Я чекаю тебе.


"Ранок сьогодні чудовий був знову..


Ранок сьогодні чудовий був знову,
Небо – як очі твої.
В дивно-казкову осінню обнову
Вбрані стояли гаї.


Зорі і Стендаль


Я такий щасливий і такий багатий,
Хай життя похмуре – на душі весна,
Найдорожчих скарбів маю я багато
І життя для мене – казка чарівна...


Другові


М.Сердюку*

Ти рвешся додому, туди, де поля
Під небом осіннім лежать неозорі,
Де вітер веселий гуля не просторі
І тепло парує розлога рілля...


*Микола Сердюк, університетський товариш подружжя Коваленків


"Не журись, що похмуро надворі..."


Не журись, що похмуро надворі,
Що не йде довгождана весна,
Що в цю любу і жадану пору
Дощ осінній зрина і зрина...

На світанку


Ніч покривало згортає поспішно,
Свіжість і вогкість в повітрі розлиті,
Декілька зірок ще блимають ніжно
І поступово зникають в блакиті...


Загублена пісня


По весні, коли плачуть тополі
І туманом покрита земля,
Я шукатиму пісню у полі –
Там, де знов зеленіє рілля.

У хлібах


Пада промінь сонцесяйний
На хлібів золотоплес,
Я сьогодні незвичайний,
Розхвильований увесь...

Кров - любов


На кленах листя, ніби кров,
У сонячнім промінні.
Чи не отак вмира любов,
Як лист вмира осінній..?