Іван Коваленко » На світанку / Вірші про кохання / Вірші про село / Вірші про літо » Версія для друку
У хлібах |
Пада промінь сонцесяйний На хлібів золотоплес, Я сьогодні незвичайний, Розхвильований увесь. Я розкрилений і мрійний, Опромінений теплом, Все блукаю неспокійно Десь далеко за селом. Мрію, може, ненароком, Яснозору і легку, Стріну в полі златооку, Заусмішену таку. Обцілована вітрами, Обволошена в вінок, Ти блукаєш між хлібами, Віриш також в ненарок. Співом радісним пташина Зустріча тебе в полях, Та вузька в хлібах стежина – Розминутись нам ніяк. Не топтати ж жито спіле, Не ламать його красу – Тебе, злякано-зраділу, На руках я понесу. Стиглий колос злотогранний Тихо так зашелестить, І тобі у очі гляне Обезхмарена блакить. назад |