Іван Коваленко » На світанку / Вірші про кохання / Вірші про село / Вірші про літо » Версія для друку

У хлібах

Пада промінь сонцесяйний
На хлібів золотоплес,
Я сьогодні незвичайний,
Розхвильований увесь.

Я розкрилений і мрійний,
Опромінений теплом,
Все блукаю неспокійно
Десь далеко за селом.

Мрію, може, ненароком,
Яснозору і легку,
Стріну в полі златооку,
Заусмішену таку.

Обцілована вітрами,
Обволошена в вінок,
Ти блукаєш між хлібами,
Віриш також в ненарок.

Співом радісним пташина
Зустріча тебе в полях,
Та вузька в хлібах стежина –
Розминутись нам ніяк.

Не топтати ж жито спіле,
Не ламать його красу –
Тебе, злякано-зраділу,
На руках я понесу.

Стиглий колос злотогранний
Тихо так зашелестить,
І тобі у очі гляне
Обезхмарена блакить.
назад