"В час осінній, сумний доцвітає в саду георгіна..."


В час осінній, сумний доцвітає в саду георгіна.
Рано-вранці морозом обпалить її пелюстки.
Вона жде і мовчить, і покірно стає на коліна,
І удару чекає від владної злої руки...

 

Пісня на слова вірша - "Георгіна"

 

 


 

 

 


Це осінь… Я знаю, відчув її вдачу...


Це осінь… Я знаю, відчув її вдачу,
Вона, підкрадаючись, тихо ступа,
Я вчора проходив під в’язом і бачив,
Як перший листочок, кружляючи, впав.


Роки ідуть


Роки ідуть, і я старію,
Вкриває скроні сивина.
Мою велику давню мрію
Домріяв я, допив до дна...


Може, ти кохаєш осінь...


Ти любиш осінь, і мені
вона від того ще миліша...

 

Може, ти кохаєш осінь,
Дивні чари листопаду,
Може, серце твоє просить
Хвилю щастя на відраду?..


В золоті дерева, і надворі осінь...


В золоті дерева, і надворі осінь.
Це твоя кохана, золота пора,
Твоє серце знову щастя-сонця просить,
Коли лист осінній пада-помира...


"Лісів дрімучих тишина..."


Лісів дрімучих тишина,
Озер прозорих глибина,
Річкові хвилі голубі –
Це все – тобі.

 

І промінь сонячний, ясний,
І цвіт на дереві рясний,
І серце любляче моє –

Це все - твоє.


Другові


М.Сердюку*

Ти рвешся додому, туди, де поля
Під небом осіннім лежать неозорі,
Де вітер веселий гуля не просторі
І тепло парує розлога рілля...


*Микола Сердюк, університетський товариш подружжя Коваленків


"Не журись, що похмуро надворі..."


Не журись, що похмуро надворі,
Що не йде довгождана весна,
Що в цю любу і жадану пору
Дощ осінній зрина і зрина...

На світанку


Ніч покривало згортає поспішно,
Свіжість і вогкість в повітрі розлиті,
Декілька зірок ще блимають ніжно
І поступово зникають в блакиті...


Загублена пісня


По весні, коли плачуть тополі
І туманом покрита земля,
Я шукатиму пісню у полі –
Там, де знов зеленіє рілля.