"І ми пригадаємо дні золоті..."


І ми пригадаємо дні золоті
І довгу, як завжди, почнемо розмову

На дні


Потонув я давно і давно вже лежу
На озерному темному дні,
А життя десь далеко іде в стороні,
І його я покинув, як згадку чужу,
Бо така моя доля – сконать в глибині,
І свій біль я, як скарб, бережу.


Вітер і дощ


Вітер і дощ... А дерева в саду
Щось у тривозі гукають до мене,
Вітами кличуть і вишні, і клени,
Чому до них я туди не іду...


З ЛИСТІВ ДРУГОВІ


Наступні три вірші - це уривки з листів Миколі Сердюку, університетському товаришеві подружжя Коваленків.

"Друже мій Nikolas..."


Друже мій Nikolas,
Знов покрилася снігом земля,
Захід в хмарах давно догорів,
Ніч холодна іде з полів.

"Як тільки сходить сніг з землі..."


Як тільки сходить сніг з землі
І сонце землю обігріє,
В моїй кімнаті на столі
Вже перший пролісок синіє...


"Я рвусь до вас, далекі друзі..."


Я рвусь до вас, далекі друзі,
В ваш тихий затишний садок

Вітер


Вітер летить звідусіль:
З поля, і з лугу, і з лісу;
Зливи полоще завісу –
Радість для стомлених сіл,
Серця втамовує біль.
Вітер летить звідусіль...


Лиш повір


Стій, подумай, не спіши,
Не гортай оцю сторінку,
Бо для тебе ці вірші
Я писав, не мав спочинку.
Лиш для тебе ці вірші!..


Ти мене лиш чекай!


Ти мене лиш чекай!
Вже багато так літ
Я шукаю тебе
По всій нашій землі,
У містах і полях,
У ранковій імлі,
І удень і вночі
Я шукаю твій слід.