» » » » "В час осінній, сумний доцвітає в саду георгіна..."

"В час осінній, сумний доцвітає в саду георгіна..."


В час осінній, сумний доцвітає в саду георгіна.
Рано-вранці морозом обпалить її пелюстки.
Вона жде і мовчить, і покірно стає на коліна,
І удару чекає від владної злої руки.

В час осінній, сумний я виходжу з своєї кімнати.
Довго й пильно дивлюсь на побиті морозом квітки.
Знаю я, що й мені час вже осінь мою зустрічати
І удару чекать від всевладної злої руки.

Та мені не страшні ці осінні смертельні морози.
В біднім серці моїм уже холод відчув я давно,
Тільки холод і сум, і застиглі від холоду сльози,
Тільки втому й печаль в глибині заховало воно.

В час осінній, сумний георгіна в саду помирає,
Її ранить і гне та всевладно безжальна рука.
Я стою і дивлюсь, і жалю ні за чим вже не маю.
Тільки холод і сум моє стомлене серце стиска.

 

Пісня на слова вірша - "Георгіна"