"Осінь надворі, кохана..."


Осінь надворі, кохана,
Люба, хороша пора,
Падає листя каштана,
Листя осіннє вмира.

Ніжні осипались квіти,
Вітер розніс пелюстки,
Верби розкинули віти,
Плачуть над лоном ріки.

Зранку з осіннього гаю
Котиться сива імла,
Знову я осінь кохаю,
Туга забута прийшла.

Сонце осіннє не гріє
Променем ніжно ясним,
Серце моє холодніє,
Сумно на серці моїм…