"Друже мій Nikolas..."


Друже мій Nikolas,
Знов покрилася снігом земля,
Захід в хмарах давно догорів,
Ніч холодна іде з полів.

Голі знову стоять дерева,
І заснула під снігом трава,
Тільки вітер бентежний не спить,
Тільки вітер в поля летить.

Друже мій Nikolas,
Знов під снігом лежать поля,
Місяць в хмару сховав свій ріг,
І нема ні стежин, ні доріг.

Я тримаю твій лист в руках,
Я до тебе лечу в думках,
Через темні ліси і гаї
Я знаходжу шляхи твої.

Друже мій Nikolas,
Ми читали колись Золя,
І знайомий нам був Бальзак,
Буржуа, трудівник, дивак.

Наймилішим нам був Стендаль,
Що нас кликав кудись у даль.
Данте теж (ти це згадай)
Нам відкрив і пекло, і рай.

Ми читали з тобою Мюссе…
Це пройшло, проминуло усе,
Проминуло, розтало, як дим,
Та не нам жалкувати за тим.

Зараз знову надворі сніг,
Місяць в хмару сховав свій ріг,
І між нами темні поля,
І далеко ти, Nikolas...