Буде буря


Буде буря... Час надходить,
В чорних хмарах небо все,
І мене вона підхопить,
За собою понесе.

Я спокійний, на прощання
Геть відкину сум і страх,
Обніму тебе востаннє,
Зникну в блисках і громах.

Ти не вір, що я загину,
Нам разом до краю жить.
Як же я тебе, єдину,
Зможу в світі залишить?

Я навіки не розтану,
Я не зникну назавжди.
Ти від рану і до рану
Виглядай мене і жди.

Я знайду тебе зимою
У засніженім саду
І сніжинкою легкою
На лице тобі впаду.

Ти покинеш сумувати
В білій тиші сніговій,
Ти не зможеш не впізнати
Поцілунок ніжний мій.

Теплим вітром при дорозі
Стріну я тебе саму,
Осушу гарячі сльози,
Ніжно, палко обійму.

Я зійду ласкавим сонцем,
Дивним цвітом розцвіту,
Я у тебе під віконцем
Тихим деревом зросту.

У вікно твоє загляну,
Шумом віт заколишу,
Я тебе, мою кохану,
Ні на мить не залишу.

І не буде в світі сили,
І повік не прийде час,
І ні простір, ні могили
Не розлучать зроду нас.

Я прийду, вернусь до тебе.
Ти завжди чекай мене.
І тоді в холоднім небі
Нова зірка спалахне...