Іван Коваленко » Роки ідуть / Вірші про сад і дерева » Версія для друку

Вітер і дощ

Вітер і дощ... А дерева в саду
Щось у тривозі гукають до мене,
Вітами кличуть і вишні, і клени,
Чому до них я туди не іду.

Що там у вас у негоду в пітьмі,
Друзі мої, віторукі й кудлаті?
Знаю, не всиджу я зараз у хаті,
Вийду, щоб з вами побути в юрмі.

Знаю, ви так гомоніли й тоді,
Ще як і зовсім не був я на світі,
Ви ж виростали, сонцем зігріті,
Радість приносили людям в житті.

Знаю я також – пройдуть ще роки,
Будете знову так само шуміти,
Кликати будуть когось ваші віти
Рухом привітним, як помах руки.

Тільки мене вже не буде між вас...
Ви ж не забудьте прийти до могили,
Хочу я, друзі, щоб тихо покрили
Дім мій останній ви листям не раз.

Вітер – в деревах, а дощ не ущух,
Грім починає свою колотнечу,
Блискавка раптом, як думка про втечу,
Тільки куди ж я від вас утечу...


назад