Іван Коваленко » Роки ідуть » Версія для друку
"Війна притиснула мене..." |
Війна притиснула мене, Як віз травинку край дороги, Та сонце глянуло ясне, І я зіп’явся знов на ноги. Я кожну ніч пишу вірші, Читаю книги, в далеч лину, Вивчаю мови я чужі І йду вперед я без упину. Такий ось я. В далекий край Зове мене незламна воля. А як впаду, то що ж, нехай, – Така була у мене доля. Колись приїду я в село На рідних нивах побувати. Ми вип’єм чарку, як було, І довго будем розмовляти... назад |