Так іди ти до іншої, йди...


Так іди ти до іншої, йди,
Не ховай, що від мене пішов,
Є на світі засохлі сади,
Є на світі невірна любов.

І ти іншу ще більше люби,
Ніж мене ти любити умів,
Одного ти лише не роби –
Не кажи їй таких більше слів.

Більш за мене її бережи,
Говори, що мене не кохав,
Але слів їй таких не кажи,
Що мені лише одній казав.

Від любові чадій і гори
І в обіймах її шаленій,
Але слів, що мені говорив,
Їй ніколи казати не смій.

Бо слова ці уже не твої,
Ти послухай мене і повір –
Ними влітку вже квітнуть гаї,
Вони сяйвом знялися до зір.

Їх не можна дістати назад,
Щоб розквітнули новим вінком,
Це найбільшою буде із зрад,
І найтяжчим це буде гріхом.

Інші скажуть колись ці слова –
Ті, що мають великі серця…
Той, хто вірність у серці хова,
Той і вміє любить до кінця.