Про цикл "Сентиментальні варіації"


Цикл "Сентиментальні варіації” (1950 – 1960рр.) вирізняється з усього творчого доробку Івана Коваленка тим, що  вірші, які увійшли до цього циклу,  позбавлені автобіографічного підтексту. Поет відсторонюється від свого ліричного героя, що загалом йому зовсім не притаманне. Поет був однолюбом і все життя кохав єдину жінку, свою дружину, але переймався трагізмом жіночої долі повоєнних років. Коваленко високо ставив Жінку як таку, виявляв до неї лицарські, цнотливі і гуманні почуття. Особливо його вразливу уяву та  здатність до співчуття зачіпала доля самотніх жінок, яких війна позбавила особистого щастя. Це були жінки його покоління, і це багато знайомих йому жіночих доль. Поетові хотілося огорнути всіх самотніх ніжністю, розрадити, розвіяти своїми віршами їх тугу, вселити надію на щастя: "Лиш повір”, "Ти мене лиш чекай”. Вірші цього циклу не мають на увазі конкретних жінок, це фантазії, варіації на тему кохання. Проте ці твори  вражають щирістю та ліризмом. Є серед цих віршів і такі, що розкривають сенс справжнього, а не уявного кохання: "Значить ти не любив”, "Ти сказала мені”, "Під твоїм вікном”.