Так іди ти до іншої, йди, Не ховай, що від мене пішов, Є на світі засохлі сади, Є на світі невірна любов.
І ти іншу ще більше люби, Ніж мене ти любити умів, Одного ти лише не роби – Не кажи їй таких більше слів.
Більш за мене її бережи, Говори, що мене не кохав, Але слів їй таких не кажи, Що мені лише одній казав.
Від любові чадій і гори І в обіймах її шаленій, Але слів, що мені говорив, Їй ніколи казати не смій.
Бо слова ці уже не твої, Ти послухай мене і повір – Ними влітку вже квітнуть гаї, Вони сяйвом знялися до зір.
Їх не можна дістати назад, Щоб розквітнули новим вінком, Це найбільшою буде із зрад, І найтяжчим це буде гріхом.
Інші скажуть колись ці слова – Ті, що мають великі серця… Той, хто вірність у серці хова, Той і вміє любить до кінця.
назад
|