ВІРШІ ТОБІ (1940, Київ-Чернігів)


У циклі «Вірші тобі» зібрані поезії, звернені до юної дружини. Тут ідеться про велике кохання, присутня і драматизація сварки між молодим подружжям. Вірші цього циклу написані в Чернігові, куди молодий поет приїхав до дружини, шукаючи примирення, та у Києві, де чекав на її повернення. У цих віршах багато кохання і багато поезії. Одним із шедеврів цього циклу є вірш «Шум лісовий». Цикл розпочинається і закінчується ліричними мініатюрами.


"Тобі одній душі моєї звуки..."


Тобі одній душі моєї звуки,
Моя печаль і сум безмежний мій,
Тобі одній палкого серця муки –
Тобі одній!


"Не іди, залишся, я ж усе прощаю..."


Не іди, залишся, я ж усе прощаю
До малої краплі, до останніх слів,
Ніжністю налитий, швидко забуваю
Все, чим ще недавно мучився-болів.

“Не згадуй мене ти ніколи…”


Не згадуй мене ти ніколи,
Ніколи в своєму житті.
Хай образ мій, сповнений болем,
Не стрінеться більш на путі...


"Я до тебе мчусь, кохана..."


Я до тебе мчусь, кохана,
Через гори і степи.
Ти ж від вечора й до рана
Тихим сном спокійно спи.

"В твоїм саду цвітуть каштани..."


В твоїм саду цвітуть каштани,
В твоїм саду пташиний спів,
А я блукаю знову рано
Там, де колись тебе зустрів.

Пливуть хмарки на ясне небо,
В повітрі тиха благодать.
Я б землю всю приніс до тебе
За усміх милий твій віддать.


"Зацвіли каштани ..."


Зацвіли каштани
У твоїм саду...
Жди мене, кохана,
Жди, і я прийду...



Під твоїм вікном


Ніч тривожна і ясна,
Сад твій чарами повитий.
До твого я йду вікна,
Щоб з тобою говорити...


"Зацвів бузок і руки ніжні..."


Зацвів бузок і руки ніжні
Простяг до мене у вікно.
І віти – квіти білосніжні
Так само пахнуть, як давно...


"Прощай, Десна. Мабуть, не скоро..."


Прощай, Десна. Мабуть, не скоро
До тебе я приїду знов.
І берег твій вкриває морок...
Прощай, Десна, моя любов.