ВІРШІ ТОБІ (1940, Київ-Чернігів)
У циклі «Вірші тобі» зібрані поезії, звернені до юної дружини. Тут ідеться про велике кохання, присутня і драматизація сварки між молодим подружжям. Вірші цього циклу написані в Чернігові, куди молодий поет приїхав до дружини, шукаючи примирення, та у Києві, де чекав на її повернення. У цих віршах багато кохання і багато поезії. Одним із шедеврів цього циклу є вірш «Шум лісовий». Цикл розпочинається і закінчується ліричними мініатюрами.
"Тобі одній душі моєї звуки..."
Тобі одній душі моєї звуки,
Моя печаль і сум безмежний мій,
Тобі одній палкого серця муки –
Тобі одній!
"Не іди, залишся, я ж усе прощаю..."
Не іди, залишся, я ж усе прощаю
До малої краплі, до останніх слів,
Ніжністю налитий, швидко забуваю
Все, чим ще недавно мучився-болів.
“Не згадуй мене ти ніколи…”
Не згадуй мене ти ніколи,
Ніколи в своєму житті.
Хай образ мій, сповнений болем,
Не стрінеться більш на путі...
"Я до тебе мчусь, кохана..."
Я до тебе мчусь, кохана,
Через гори і степи.
Ти ж від вечора й до рана
Тихим сном спокійно спи.
"В твоїм саду цвітуть каштани..."
В твоїм саду цвітуть каштани,
В твоїм саду пташиний спів,
А я блукаю знову рано
Там, де колись тебе зустрів.
Пливуть хмарки на ясне небо,
В повітрі тиха благодать.
Я б землю всю приніс до тебе
За усміх милий твій віддать.
Під твоїм вікном
Ніч тривожна і ясна,
Сад твій чарами повитий.
До твого я йду вікна,
Щоб з тобою говорити...
"Зацвів бузок і руки ніжні..."
Зацвів бузок і руки ніжні
Простяг до мене у вікно.
І віти – квіти білосніжні
Так само пахнуть, як давно...
"Прощай, Десна. Мабуть, не скоро..."
Прощай, Десна. Мабуть, не скоро
До тебе я приїду знов.
І берег твій вкриває морок...
Прощай, Десна, моя любов.