» » » » В золоті дерева, і надворі осінь...

В золоті дерева, і надворі осінь...


В золоті дерева, і надворі осінь.
Це твоя кохана, золота пора,
Твоє серце знову щастя-сонця просить,
Коли лист осінній пада-помира.

Він спадає тихо, ніжний і багряний,
В сонячнім промінні сяє-розцвіта,
Заіскриться дивно і навік розтане,
А в твоєму серці туга пророста.

Може, це вмирають молоді надії,
Золотом осіннім сяють у саду,
Може, це згасають невгасимі мрії,
Може, час зустріти осінь золоту?

Я сьогодні знову ніжний і осінній,
Хочу в твоїм серці тугу розігнать,
Хочу заіскриться в сонячнім промінні
І листом багряним дивно розцвітать.

Ти кохаєш осінь, а не чари маю,
Хочеш, я згадаю золоту весну,
Хочеш, тебе знову ніжно покохаю,
Розцвіту весною, розбуджу зі сну?

Ці рядки незвані родяться для тебе
В час, коли згасають промені ясні,
В час, коли схилилось і хмурніє небо,
Ці рядки незвані лиш тобі й мені.

Ти про них не скажеш зроду і нікому,
Їм лише для тебе сяять і цвісти,
І коли я згину, не прийду додому,
Ти їх заховаєш, будеш берегти.

І коли нависне, похмурніє небо,
Коли будуть гаснуть промені ясні,
Ти їх відшукаєш, всі вони для тебе,
Ці рядки незвані лиш тобі й мені.