Ти любиш осінь, і мені
вона від того ще миліша...

Може, ти кохаєш осінь,
Дивні чари листопаду,
Може, серце твоє просить
Хвилю щастя на відраду?

То ходімо в гай осінній,
Де спадає тихо листя,
Де воно в яснім промінні
Щирим золотом іскриться.

Де воно, як дивні шати,
Грає фарбами розкішно.
Я тебе там цілувати
Буду жадібно і ніжно.

І тобі заглянуть в очі
Віти дерева багряні.
Ти повіриш, і до ночі
Будем ми від щастя п’яні.

Ти повернешся додому
І без світла спати ляжеш,
І про мене ти нікому
І ніколи не розкажеш.

Та осінньою порою,
Коли лист почне спадати,
Засумуєш ти за мною,
Будеш знов мене чекати.

Я до тебе повернуся
Несподівано-неждано,
Тихим ранком я з’явлюся
Із осіннього туману.

Буду пестить твої коси
І спитаю тебе, раду:
– Може, ти кохаєш осінь,
Дивні чари листопаду?