"Не іди, залишся, я ж усе прощаю..."


Не іди, залишся, я ж усе прощаю
До малої краплі, до останніх слів,
Ніжністю налитий, швидко забуваю
Все, чим ще недавно мучився-болів.

Тільки той прощає, тільки той і любить,
Хто без ласки в світі сумно виростав.
Хто ж тебе без мене ніжно приголубить,
Поцілує очі, дорогі уста,

До грудей пригорне світлую голівку,
Тихо заговорить про свою любов,
Про велику, світлу і ясну довіку,
Про таку, що ти вже не зустрінеш знов?

Хто тебе покличе на ясну дорогу,
Що до сонця в небо прямо пролягла,
Щоб весь час горіти, рватися до нього,
До його проміння, до його тепла?..