Про цикл "Я тут зростав"


У 1940 році, влітку, поет відвідав своє рідне село Лецьки, і це надихнуло його на вірші, що увійшли до циклу "Я тут зростав”. Ці поезії сповнені спогадами та печаллю. Вже немає рідної хати, немає сім’ї, але залишилися верби, тополі і став – все таке рідне, що назавжди збережеться у поетовому серці: «Тут все моє, я тут зростав…».
Для цього циклу характерне звернення до мотивів, притаманних українській народній пісні, що особливо відчутно у віршах «Пісня» («Я свою досаду понесу до саду…»), «Давня пісня», «Вечір», «Ходить-бродить ніч надворі». Вірші цього циклу надзвичайно образні, написані в різній ритміці.
Цикл «Я тут зростав» дуже багато дає для розуміння, яке велике місце в душі Коваленка займала його мала батьківщина. У творчості Івана Коваленка не так багато віршів, присвячених сільській тематиці, але поет ніколи не втрачав духовного зв’язку із селом. І ці перші вірші та ще спогади про рідну хату допомагають відстежити вплив селянського коріння Івана Коваленка на його подальшу творчість, про що докладніше можна прочитати у статті "Ти рвешся додому, туди, де поля..."

"Верба похила над водою..."


Верба похила над водою
Зелені коси розплела.
Я знову тихою ходою
Бреду до рідного села...


"Привіт вам, знайомі місця..."


Привіт вам, знайомі місця,
До вас я і рвався, і линув...
І хатка похила оця,
І трави густі попід тином...


"Мій дух бродяжний знов мене зове…"


Мій дух бродяжний знов мене зове…
На простір, на поля безмежні кличе.

"Знову я серед рідних полів..."


Знову я серед рідних полів,
Вітер ніжний голубить мене,
Сюди рвався, бажав і болів –
Так цілуй мене, сонце ясне!..


Пісня


Я свою досаду
Понесу до саду.

Давня пісня


Вітер бродить по полях,
Несе куряву на шлях.
Він приносить ніжні сни,
Дивну пісню з давнини:


Вечір


Вечір ходить за селом,
Кута землю тихим сном, –
Сплять тополі
В чистім полі,
Вітер вклався під млином...


"Я вчора знов заснуть не міг..."


Я вчора знов заснуть не міг,
Вночі над річкою блукав...
Не знаю сам, чого шукав,
Не знаю сам, яких доріг.