Любі мої верби, тихі та зелені...


Любі мої верби, тихі та зелені,
Прощавайте. Може, не прибуду знов.
Хто вас приголубить прийде після мене?
Хто вам ще розкаже про свою любов?

Покохав навіки віти густолисті
Ще з малих дитячих неспокійних літ.
Ніжні тихі віти, росяні, іскристі,
Вам одним навіки мій сумний привіт.

Я тепер від’їду. Я вас залишаю.
Прощавайте. Може, не прибуду знов.
Знову десь далеко, у чужому краю
В серці заховаю тугу і любов...