"Синій став, тихий плюскіт води..."
Синій став, тихий плюскіт води,
Голуба, голуба далечінь.
Туги повний, прийшов я сюди
Серцем зміряти сонну глибінь.
Впав листочок з сухої верби,
Його хвиля колише ясна;
Сонце тихо сіда за горби,
Прохолода свіжіє лісна.
Я сідаю в знайомий човен,
На зелену, прив’ялу траву
І без думи далеко ген-ген
За листочком сухим попливу.
Він і близький, і рідний мені –
Одна хвиля колише обох.
Рожевіють проміння ясні,
Позолота лягає на мох…