Верба похила над водою Зелені коси розплела. Я знову тихою ходою Бреду до рідного села.
Місток. Човни і перші хати, Стежина, граючись, веде. Мені не треба поспішати, Давно мене ніхто не жде.
Отут стояла наша хата, Де верби стали молоді. Мої маленькі ноженята Тут часто бігали тоді...
Я тут родивсь. Оці тополі Мене любили тут малим. Я тут зростав на вільнім полі, Зігрітий сонцем золотим.
Частенько тут блукав у житі, Пташині слухав голоси. Моєю мрією повиті, Синіли там мої ліси.
Тут все моє. Мій гай замрійний, І ця ріка, і ці сади. І я, бурлака неспокійний, Іще не раз прийду сюди.
Тут все моє. І тут я вдома, Стежину кожну я впізнав, Зростає радість, гасне втома, Тут все моє. Я тут зростав.
назад
|