БОЯРСЬКІ СОНЕТИ (1977 – 2001, Боярка)


Після повернення з табору поет довгий час залишається вірним обраній та відшліфованій поетичній формі. Але у “Боярських сонетах” Коваленко вже не експериментує з сонетом як поетичною формою.

"Добравсь, доліз, прибув до хати..."


Добравсь, доліз, прибув до хати.
Калина всохла у дворі,
На ній веселі снігурі
Ще хочуть ягід відшукати.

"Пізнайте Бога, йдіть і говоріть..."


Пізнайте Бога, йдіть і говоріть,
І не турбуйтеся, що з вами потім стане,
За вас Він скаже вашими вустами,
Ви не помилитеся навіть мимохіть...


"Я чую шерхіт крил понад собою..."


Я чую шерхіт крил понад собою.
То крила янголів, а, може, сатани.
Жахають, ваблять, збуджують вони,
Хоч я перед останньою стіною...


"Мене не стане. Прийде та година..."


Мене не стане. Прийде та година,
Хоч світ залишиться, чудний жорстокий світ.
Розтане згадка через кілька літ,
Зітреться, розпорошиться, загине...


"Як цар Мідас, що від богів мав дар..."


Як цар Мідас, що від богів мав дар
Лиш помахом руки все претворять у злото,
В поезії красу перетворю й болото,
І гній, і хмиз, і квіти, і пожар...


"Не шкода, що помру, – помруть мої пісні..."


Не шкода, що помру, – помруть мої пісні.
По світу вітер їх, як листя, не розніс.
Їх знають тільки ріки, поле й ліс,
Тому так тяжко й боляче мені...


"Вже час усе підсумувати..."


Вже час усе підсумувати:
Де плюс, де мінус, подвиг, гріх,
Добро помірять на карати,
Відкинуть фальш, діла на сміх...


"Я вже спілкуюсь з потойбічним світом..."


Я вже спілкуюсь з потойбічним світом,
Померлих душі бачу я не раз,
Вони – моя рідня. Без кривди і образ
Приходять з радістю, любов’ю і привітом...


"Чи пережив ти тугу і зневіру..."


Чи пережив ти тугу і зневіру,
Коли попереду лиш морок і пітьма,
Коли навколо вже людей нема
І мусиш лютому вклонятись звіру?