Північний вітер


Північний вітер гонить темні хмари,
І дощ січе, і на землі сльота.
А з вітру зойк до мене доліта,
Що вимагає помсти і покари.

Не знаю, хто нагнав на мене чари,
Хай краще б сліпота і глухота –
Померлих душі бачу, як примари,
І кожна з них одне і те ж пита:

– А Північ ти забув, де в мерзлоті тіла?
Чому мовчиш про ті страшні діла?
Пусті турботи ти тепер остав!

Нехай душа твоя до нас щоденно лине,
Ти воскрешай нас кожної хвилини,
Нам пам’ятником слово ти постав!