На смерть Шаламова*


Поети вмирають в притулках для бідних...
В притулках для бідних вмирають поети.
Беруть із собою натхнення секрети,
Не залишають ні друзів, ні рідних.

А потім їх вірші вивчають естети
І щось копирсають в догадках безплідних,
Вишукують зриви, і кризи, і злети,
Чому ті вмирають в притулках для бідних.

В поетів притулок – петля або куля,
Короткий їм вік накувала зозуля.
Страшенно короткий, та довге життя.

Щороку, щоліта колоситься жито;
Поети, як жито, лишаються жити.
Естети ідуть в небуття.

_________________
*Варлаам Шаламов – відомий російський поет і письменник, багаторічний політв’язень ГУЛАГу; помер у будинку для престарілих.