Натюрморт


Простенький горщик, спадок давніх літ,
А в нім – осінні буйні хризантеми –
Для роздумів глибоких вічні теми,
Бо квіт і горщик – це мистецтва плід.

Люблю я глину – не кришталю світ,
Бо підсвідомо доліта до мене,
Що в глині є щось вічне і священне:
У глині раю залишився слід.

Я в глину також скоро перейду.
Помітять це лиш квіти у саду...
У горщик з мене хтось поставить брость калини,

А як не знайде, – кілька хризантем –
Сюжет для натюрмортів і поем...
Адам був виліплений Богом з глини.


1988, Боярка