"В природі тоскно, хризантемно..."
В природі тоскно, хризантемно,
Зима стоїть біля воріт,
Стає сірішим білий світ,
А на душі і пусто, й темно.
Та хтось ще владно і таємно
Зове у небо, у політ,
Немовби так багато літ
Я жив безплідно і даремно.
Та це не так! Я все, що міг,
Зробив в часи лихі і грізні,
І ці рядки, як квіти пізні,
Я від лихих людей беріг.
І вірив в те, що прийде час.
І хтось колись згадає нас.