Тривожна ніч


Тривожна ніч і яблуневий пад.
А зорі в стрій лаштуються вгорі.
Це душі вбитих вийшли на парад,
Їм марша грають вбиті кобзарі.

І злющих духів повен темний сад,
У яблунь зблідлих сльози на корі.
А в небі слід і спалах – зойк зорі –
Вона вмирає й не верта назад.

Не йдіть у сад, коли там яблунь плач,
І не рахуйте збитків і нестач,
Там чорні ворони рахують ваші дні.

Ви їх помітите між темних верховіть,
То все дарма, ви до душі беріть:
Не падать яблуком – лиш зіркою вгорі!