Муза


Це трапилось тоді, коли я йшов в туман,
У морок сірий, може, у пітьму,
Зустрів богиню я прекрасну і німу –
Суворий погляд і знадливий стан.

Спочатку думав я, що це лише обман, –
Як можна стріть її, хвилюючу, одну?
Своїх чуттів отих я й зараз не збагну,
Хоч не згасає пам’яті екран.

Вона сказала: “Повертай назад!”
І я послухав, і вернувся в сад
Саджати квіти і плекать плоди.

Та відчуваю я богині ніжну тінь,
І звуки арфи будять височінь,
І я шукаю скрізь легкі її сліди.