"Чи пережив ти тугу і зневіру..."


Чи пережив ти тугу і зневіру,
Коли попереду лиш морок і пітьма,
Коли навколо вже людей нема
І мусиш лютому вклонятись звіру?

Чи пережив ти ніч, і темну, й сіру?
Чи Богу ти молився крадькома –
Нехай скоріше голову здійма,
Пошле петлю, чи меч, або сокиру?

Це пережить – нелюдських треба мук,
Коли ти сам петлю береш до рук,
А потім спинишся. Невже на цьому край?

Най буде Його воля, Його сила.
Якщо вона мене над прірвою спинила, –
Мабуть, я винен! Гірш мене карай!