"Мене не стане. Прийде та година..."


Мене не стане. Прийде та година,
Хоч світ залишиться, чудний жорстокий світ.
Розтане згадка через кілька літ,
Зітреться, розпорошиться, загине.

Забудуть діти, друзі і дружина,
Ніхто не відшукає навіть слід
Серед полів сумних, серед зелених віт,
У тім гаю, де ще цвіте калина.

Нехай життєвий крос долають люди
Та вірю я: не все мене забуде –
Передчуття у мене, чисте і святе:

Коли теплінь настане березнева,
Мене згадають квіти і дерева
І пам’ять по мені травою проросте.