"Я чую шерхіт крил понад собою..."


Я чую шерхіт крил понад собою.
То крила янголів, а, може, сатани.
Жахають, ваблять, збуджують вони,
Хоч я перед останньою стіною.

Лишіть мене, тепер я поза грою.
Від всіх напастей, Боже, борони,
Мені один лиш спокій поверни
І сонце, що сховалось за горою.

Мені тепер нічого вже не треба,
Промінчик сонця та шматочок неба,
Ще жменьку зір, що блимнуть з-поза хмар.

Хай ділять інші владу, успіх, славу,
Хай встануть інші за святую справу,
Я хочу спокою... А у душі – пожар!