Муза


Це трапилось тоді, коли я йшов в туман,
У морок сірий, може, у пітьму,
Зустрів богиню я прекрасну і німу –
Суворий погляд і знадливий стан...


"Все забере весняна буйна злива..."


Все забере весняна буйна злива:
Всі наші радощі, скорботи і жалі,
Все, що несли на крилах журавлі,
Що нам послала доля вередлива...


Уже весна


Уже весна, але поля ще голі,
І сірі хмари виснуть у вікні,
Безлисті дерева на видноколі
Ще сплять і марять у зимовім сні...


"Ну що мені варто зібрати слова..."


Ну що мені варто зібрати слова,
Що їх розганяють чужинці-заброди?
Комусь-таки треба полагодить шкоди,
Вернути їм силу, снагу і права.

"Ти все питаєш, звідки ці слова..."


Ти все питаєш, звідки ці слова,
Що йдуть некликані і владно стануть в ряд,
І кожна літера, і звук, і склад
Хвилюється, встає і ожива.

"Який чудний, який я одинокий..."


Який чудний, який я одинокий,
Я заблукав у нетрях рим і слів,
А вивести із них ніхто не захотів,
Хоч чую сміх і недалекі кроки.

"Пишу чи не пишу – це все одно..."


Пишу чи не пишу – це все одно,
І забуття мене поглине море,
В нім є поверхня і глибоке дно,
Воно байдуже, буйне і просторе.

"Я прожив недарма, хоч не встиг чого треба..."


Я прожив недарма, хоч не встиг чого треба,
Зате вірив завжди в перевтілення душ.
І ти віри моєї ні крихти не руш,
Я не вигадав казку як втіху для себе...


"Я в житі спав, коли цвіло колосся..."


Я в житі спав, коли цвіло колосся,
На теплій і розмореній землі.
Це згадкою живе в мені і досі,
Як вогник той жаринкою у тлі...


У липні місяці


У липні місяці страшні були дощі,
Стояли хмари ген по видноколу,
Перегодовані вологою кущі
Гілки схиляли, гнулися додолу...