Іван Коваленко » Боярські сонети / Вірші про репресованих українців » Версія для друку

Північний вітер

Північний вітер гонить темні хмари,
І дощ січе, і на землі сльота.
А з вітру зойк до мене доліта,
Що вимагає помсти і покари.

Не знаю, хто нагнав на мене чари,
Хай краще б сліпота і глухота –
Померлих душі бачу, як примари,
І кожна з них одне і те ж пита:

– А Північ ти забув, де в мерзлоті тіла?
Чому мовчиш про ті страшні діла?
Пусті турботи ти тепер остав!

Нехай душа твоя до нас щоденно лине,
Ти воскрешай нас кожної хвилини,
Нам пам’ятником слово ти постав!


назад