В природі тоскно, хризантемно, Зима стоїть біля воріт, Стає сірішим білий світ, А на душі і пусто, й темно.
Та хтось ще владно і таємно Зове у небо, у політ, Немовби так багато літ Я жив безплідно і даремно.
Та це не так! Я все, що міг, Зробив в часи лихі і грізні, І ці рядки, як квіти пізні,
Я від лихих людей беріг. І вірив в те, що прийде час. І хтось колись згадає нас.
назад
|