Все забере весняна буйна злива: Всі наші радощі, скорботи і жалі, Все, що несли на крилах журавлі, Що нам послала доля вередлива.
Залишить сонце на зеленім тлі І голубу траву, дивніш від дива, Бузкову далину, як сон, примхливу, Жовтаву ніч і зорі уві млі.
Залишить хмари, що помчать навскач, За ними вітер полетить, сурмач, І нам накаже мчати навздогін.
А зорі знову заведуть свій хор, Один мінор, незбагнений мінор, А потім тихий, колисковий дзвін...
назад
|