Іван Коваленко » Боярські сонети » Версія для друку

"Мене не стане. Прийде та година..."

Мене не стане. Прийде та година,
Хоч світ залишиться, чудний жорстокий світ.
Розтане згадка через кілька літ,
Зітреться, розпорошиться, загине.

Забудуть діти, друзі і дружина,
Ніхто не відшукає навіть слід
Серед полів сумних, серед зелених віт,
У тім гаю, де ще цвіте калина.

Нехай життєвий крос долають люди
Та вірю я: не все мене забуде –
Передчуття у мене, чисте і святе:

Коли теплінь настане березнева,
Мене згадають квіти і дерева
І пам’ять по мені травою проросте.


назад