Весняне


Вербіє озеро, і березіє гай,
А зелень світла, радісна і чиста.
На західний далекий небокрай
Разок хмарин хтось кинув, як намисто...


"Де ліс до Боярки підліг..."


Ларисі Пекарській*

Де ліс до Боярки підліг,

А сам сховавсь у темні хащі,

Стоїть будинок. Хто зберіг

Про нього спогади найкращі?

Мабуть, ніхто. Бо це була

Дітьми наповнена казарма,

Карались сироти задарма,

Зростали в муштрі без тепла...


"Свєта, Світлана, світоньку мій..."


Світлані Анікіній*

Свєта, Світлана, світоньку мій,
Як же ти довго на мене чекала,
Човен життя доплива до причала,
Все потонуло в імлі голубій...

Про дружбу народів


А дружба народів жила,
Поважна була і причина –
Не в гаслах імперії зла,
Не в тім, що доводив Тичина...


"На Україну впала ніч..."


На Україну впала ніч,
А хтось її ще днем зове,
Той, що вогнем своїм живе,
Собі і світить, звісна річ.


Мовчить знедолений народ,
Від лих стомившись і негод...


"Мав я військо знамените..."


Мав я військо знамените,
Йшов попереду колон,
Не в бою воно розбите –
Взяте підступом в полон...


Що я візьму з собою з цього світу?..


Що я візьму з собою з цього світу?
Весняну повінь лугового квіту,
Маленьке озеро у зорі загорну,
Вербу на нім, самотню і сумну,
Та шум лісний, де сосни і ялини,
І ще візьму я ягоди калини...


БОЯРСЬКІ СОНЕТИ (1977 – 2001, Боярка)


Після повернення з табору поет довгий час залишається вірним обраній та відшліфованій поетичній формі. Але у “Боярських сонетах” Коваленко вже не експериментує з сонетом як поетичною формою.

"Добравсь, доліз, прибув до хати..."


Добравсь, доліз, прибув до хати.
Калина всохла у дворі,
На ній веселі снігурі
Ще хочуть ягід відшукати.

"Пізнайте Бога, йдіть і говоріть..."


Пізнайте Бога, йдіть і говоріть,
І не турбуйтеся, що з вами потім стане,
За вас Він скаже вашими вустами,
Ви не помилитеся навіть мимохіть...