Озеро


На озері і тихо, і озерно,
Затих на ньому вітрохвильний хлюп.
Зелені тіні виткались химерно,
Як образи скорботи і жалю.

І озеро, як дороге свічадо,
В зеленій рамі з трав і комишу.
Стою над ним схвильовано і радо,
Від дум бентежних майже не дишу.

У човні спокій спить, заплющив очі,
Весло дріма, не кличе до труда.
Стомився рух і рухатись не хоче,
Про вічність думу думає вода.

Здається, в озері усе життя завмерло,
Але оманливий цей люстроспокій хвиль.
У глибині вирують десь джерела,
У глибині – буяння творчих сил.