Чернігівська осінь


Осінь Чернігівська, де ж ти була?
Чом не прийшла ти до мене раніше?
Сонце все нижче, і мало тепла,
Та все одно ти мені наймиліша.

Мерзнуть вже квіти останні в саду,
Крадуться з лугу кошлаті тумани.
Душу навколо свою обійду –
Радощів мало, а радісно стане.

Осінь чернігівська, прийде зима,
Чом ти мене утішаєш невтішно?
Ти заховаєшся в хащі сама,
Холодно буде, і біло, і сніжно.

Квіти розквітнуть на шибці вікна,
Квіти твої, що тепер доцвітають,
Хай верховодить, вирує весна,
Літо проскоче – тебе дочекаюсь.