О.Р.

Чернігів довго тебе кликав,
І сумно хлюпала Десна.
Тривога ширилась велика:
А де вона? А де вона?

Бузок і квіти розцвітали,
Журилась в хмарах далина,
І всі вони одне питали:
А де вона? А де вона?

А там, на обрії далекім,
Озер забутих глибина,
І всі пташини і лелеки
Одне питали: “Де вона?”

А ти не їхала, забула,
Хай стане боляче самій.
Коли і їх ти не почула,
То що вже важить голос мій?

І я один, сиджу в кімнаті,
Дивлюся сумно із вікна
Та все продовжую питати:
А де вона? А де ж вона?